Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
А ну, слушай, братаны, я вам расскажу, как я купила шишки марихуаны и набила тату на лице!
Ну как-то раз, шел я по улице и думаю: "Братва, пора закладки делать, срочно нужно чего-нибудь пропереть!" И тут я вижу своего пушера на горизонте. Он подкатывает ко мне и говорит: "Эй, карась, что ты хочешь?". Я говорю ему: "Мне жесткую шишку срочно, братан, крепкую такую!"
Пушер говорит: "Договорились, братик, держи копье вот и двигаем в сторону подвала. Там у меня все есть!" Мы заходим в подвал, и там стены словно говорят: "Наркотики, наркотики!" Вокруг нас витает запах мульки, а я чувствую, как башня начинает кружиться.
Пушер достает свою сумочку и начинает доставать разные закладки. Я говорю: "Братан, и мне такую закладку, чтобы башню отдыхнуть!" Он мне глазасто улыбается и протягивает шуруп – первитин. Сразу проперло, я почувствовала всплеск энергии и адреналина!
В этот момент мне приходит в голову идея: "Зачем останавливаться на закладках? Я хочу набить тату на лице, чтобы все знали, что я - настоящий гопник!" И я говорю пушеру: "Друг, кстати, ты не знаешь, где можно набить мне татуировку, чтобы стильно было?".
Пушер думает и говорит: "Возьми телефон и набери такого-то чувака. У него закуты, да еще какие! Он тебе поможет с тату!" Я беру телефон и набираю номер, договариваюсь о встрече. Время не теряю, братва, настрой у меня на высоте!
Нашлась тату-студия, и мы с пушером в нее заскакиваем. Там нас встречает этот чувак, он по имени Денис. Я ему говорю: "Денис, я хочу тату на лице, чтобы все узнали, что я - настоящий гопник!". Он посмотрел на меня с улыбкой и говорит: "Братан, у меня есть идея, как набить тебе такую татуировку, чтобы все подошлись и охуели!".
Денис начинает готовиться к работе, а я уже захожу в расположение духа. Чувствую, как адреналин пробегает по венам, а шуруп все еще держит во мне свою власть. B тату-студии было много картинок на стенах, но я говорю Денису: "Братишка, у меня есть своя идея, какую татуировку я хочу!". И я ему показываю мой эскиз – большой шишки марихуаны на моей щеке!
Денис смотрит на меня с удивлением и говорит: "Это будет круто, братан!". Он начинает работать, а я чувствую, как игла проникает в мою кожу. Боль смешалась с эйфорией от закладки, в голове все кружится, а я все сильнее уверен, что тату – это именно то, чего мне не хватало в жизни!
Процесс продолжался минуты, но мне казалось, что прошло вечность. И наконец, Денис заканчивает свою работу. Я смотрю в зеркало и вижу на своей щеке огромную шишку марихуаны. Я радуюсь и говорю Денису: "Друг, ты конечно молодец, это просто охуительно выглядит!"
Я выхожу из тату-студии, и мне становится еще круче, когда вижу, что все поворачиваются на меня и охуевают от моей тату. Гопники останавливаются и говорят: "Сука, кто это? Это же настоящий чувак!".
Я иду по улице с новым лицом, братва, и вижу, как все стараются не пересекаться с моим пути. Но меня это не беспокоит, ведь я теперь настоящий гопник, с шишкой на щеке и с пропершим мозгом!
Итак, вот история, как я купила шишки марихуаны и набила тату на лице. Это было охуительное приключение, которое изменило меня навсегда. Братва, не бойтесь выражать себя, ищите свою дорогу и будьте настоящими, как я!